Скільки заробляє психолог у Польщі?

Джерело: http://finanse.wp.pl/kat,18453,title,Ile-zarabiaja-psychologowie,wid,15445554,wiadomosc.html?ticaid=1138f9


Серед представників цієї професії є особи, що стали загальновідомими. Вони виступають на телебаченні, дають інтерв'ю, радять на форумах як жити. Психолог з дійсно високою репутацією може заробити навіть 10 тис. злотих в один вікенд за проведення тренінгу.

Можливостей багато, грошей менше.

У великій корпорації психолог заробить 6 - 7 тисяч. Працювати може не обов'язково як психолог, а також у відділах зв'язків з громадськістю або керувати людськими ресурсами. В школі – так само як вчителі, максимально 3 тис. У соціальних службах ще менше. Середній заробіток психолога не перевищує 2,5 тисяч. Багато з них гідної оплати досягають лише після роботи у кількох місцях та відкривши власний кабінет.

Година терапії у психолога, що працює у кабінеті, залежить від репутації, досвіду, місця та коштує у межах від 80 до 150 злотих. З цих грошей треба сплатити оренду, соціальні внески, податки. Залишається 50 – 100 злотих. В цій ситуації все залежить від кількості клієнтів. Гарний спеціаліст буде мати їх багато, слабий не втримається. Це нормальна ситуація, що регулюється законами ринку.

Насправді діяти приватно під власним ім'ям на початку завжди ризиковано. Не відомо, чи пройде терапевт перевірку, чи запал до праці та підхід до клієнтів знайдуть гідну відповідь.

"Стосунки психолога з клієнтами є складним та делікатним питанням" – зауважує Павел Бжезінський, психолог, терапевт з Ґдині. "Є клієнти, які не підуть до психолога-жі́нки, в той час як інші уникатимуть терапевтів чоловіків. Є також такі, що довіряють виключно терапевтам у віці. У встановленні міжособистісних стосунків може стати важливою будь-яка дрібниця. Одне можна сказати напевно: відкриття кабінету одразу після навчання не має сенсу. Відсутність досвіду а також молодий вигляд – то чинники, що не сприяють успіху."

Чому нам подобається психологія?

Психологія продовжує бути одним з напрямків, які обирають найчастіше. У середньому 15, 20 осіб на одне місце – така конкуренція робить потрапляння на навчання нелегкою справою. Шість років тому кількість вступників до Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні та Університету варшавського доходила до 30 осіб на місце.

Аналітики ринку праці жахають: після навчання буде щоразу важче знайти роботу. Ринок насичується нерівномірно, є таки регіони, наприклад краківський, де вибір стати психологом становить серйозний ризик. Кількість терапевтів там вже достатня.

На користь психології говорить той факт, що в дійсності тільки самого навчання у виші вже достатньо для виходу на досить широке професійне поле. Не так є наприклад у психіатрії, з якою іноді плутають психологію. У ній обраний напрямок визначений спочатку. Психолог не повинен проводити терапію, не повинен лікувати. Студентом він обирає спеціалізацію, може навчатись на психолога клінічного або шкільного, але також може обрати психологічне консультування, коучинг, ведення переговорів, пенітенціарну психологію також.

Після вишів молоді психологи йдуть працювати у психологічні консультації. Але також можна працювати в офісах, школах, державних установах, засобах масової інформації, рекламі. Вибір широкий але це не значить що простий. Привид безробіття все частіше заглядає в очі випускникам так само як і у випадку інших гуманітарних наук.

Лише навчання у виші не достатньо для ведення терапії. У цій професії необхідне тривале навчання у якійсь зі шкіл психотерапії. Професія психотерапевта це постійний розвиток та праця над собою. Необхідна також регулярна супервізія (консультації з іншим терапевтом, що має сертифікат супервізора).

У чому полягає стійкий інтерес до психології? Речник Варшавського університету Артур Ломпарт у своїй заяві зазначив, що ймовірно йдеться про зростаюче зацікавлення умовами життя людини. Додав також: "Молодь думає, що психологи скоро будуть необхідні суспільству".

Я вчуся тут тому, що не знаю, що робити.

Чи це дійсно так? Безсумнівно через темп життя ми все частіше страждаємо від неврозів, депресій, алкоголізму та інших хвороб, які змушують шукати порятунку в кабінетах терапевтів. Але причини вибору професії психолога можуть бути різними. "Дехто обирає цей напрямок судячи, що отримана професія допоможе упоратись з власними проблемами" – говорить Павел Бжезінський.

"Інші дійсно зацікавлені у даній темі. З самого початку знають де будуть працювати після навчання, наприклад з дітьми або з в'язнями. Природно є й такі, які зовсім не мають планів на життя і йдуть у психологію аби перечекати. Їм здається, що тут буде легко, пройде пару років й потім буде видно.

"Ці остані як терапевти кар'єри швидше не зроблять. Оскільки психолог повинен знайти свій метод терапії" – вважає Павел Бжезінський. Через певний час буде зрозуміло, чи той метод працює, чи робота з клієнтами дасть результати. Якщо так, то психолог може бути терапевтом. Якщо ні, то може шукати успіху в іншій галузі. Психологічна освіта є лише фундаментом на якому кожен у різний спосіб може будувати власну кар'єру.

Куда поделись Деды Морозы?

Ещё 31-го декабря заметил, что мне на глаза не попался ни один Дед Мороз. Санта Клаус тоже не попадался, даже людей в красных сантаклаусских шапочках почти не видел.
Кажется я обнаружил причину.
Мой магазинчик, что на базаре, все предпраздничные дни посещали самозваные и.о. Деда Мороза. Это мамочки и бабушки, которые перехватили дедоморозову почту, бегали в последние дни перед праздником и делали за него его работу.
Ну и понятно, что таким образом они оставили Деда без работы! А тот, видать, ленивый, раз не просят, то и не нужно из своей Лапландии зря оленей гонять.
Я бы тоже так делал.
Только вот у меня бы стали возникать подозрения, почему детских просьб становится меньше? А на следующий год обязательно бы приехал к каждому ребёнку без приглашения. Может быть он так и поступит?
А к мамочкам и бабушкам обращаюсь: не становитесь мужчинами, уж тем более старыми дедами, оставайтесь женщинами, и не нарушайте коммуникацию между детьми и мужчинами, ну в смысле Дедами Морозами. )))

С новым годом вас!

Мой первый интенсив

Выбрал киевский интенсив т.к. он проводился в самое подходящее для меня время. Обычно интенсивы проводятся летом, но летом у меня много работы и хочется  не пропускать сезон и постараться заработать. А этот проходил в начале мая, попадает на много праздников: 1-2 мая, 9 мая, пасху, т.е. я пропустил мало рабочих дней.

К своему удивлению обнаружил, что я из Одессы приехал один, ни с кем из присутствующих я не был знаком, никто меня не знал. Сначала мне это даже нравилось, но затем уже через пару дней почувствовал нехватку поддержки со стороны друзей и коллег. Стал скучать по близким людям. От новых, появившихся, знакомых я поддержки не получал, а может быть, не запрашивал её или просто не замечал.

Основная группа. Разный уровень подготовки участников, от людей никогда не занимавшихся в группах и с малым опытом личной терапии  до практикующих психологов.

Удивил стиль ведения группы линейным тренером, неожиданностью стало отсутствие сеттинга, вернее он выражался лишь в соблюдении временных рамок. Отсутствие шеринга, возможность перебивать говорящего осложняли для меня собственное предъявление группе.

За три трёхдневки в группе сменилось поочерёдно три ко-тренера(со-ведущих). Увидел три разных стиля ведения группы. Увидел три совсем разных группы!

Личная терапия.

Выбор терапевта. Установление отношений, определение границ, прощупывание терапевтического пространства на безопасность.

Первый день – знакомство. Второй день – попытки проявить агрессию... "Чёрт побери, эта тётка рядом со мной до раздражения болтлива и любопытна!!!"

На пятый или шестой день обнаружил напротив себя красивую и очень привлекательную женщину. Оказалось, что она умеет не только говорить, но и внимательно слушать, и (о!) слышать. Появились новые переживания, появилось возбуждение(!!!), растерянность – что с этим делать? как оставаться в рамках терапевтических отношений? Оказалось, что с этими переживаниями можно прекрасно работать, проживать воображаемые ситуации, выражать и обсуждать возникающие чувства.

Предпоследний день – тема завершения отношений, тема расставания, много грусти, и даже слёзы... выражение благодарности, признательности за то, что: "Ты была рядом со мной, мной разным, грустным, весёлым, сильным, мужественным, слабым, беззащитным. Ты была со мной настоящим, ты оставалась со мной, я чувствовал твоё присутствие и принимал поддержку".

Последний день – собственно расставание, подведение итогов, ответы на вопросы "что это было?", "как это было?" Мы теперь не клиент с терапевтом а равноправные коллеги. Мы прожили вместе девять долгих часов, глаза в глаза, друг напротив друга. Начиная с робких попыток показать краешек своей души, доверяясь и доверяя, мы прошли долгий путь знакомства и принятия, стали по-настоящему близкими людьми.

Процесс-группа – новая для меня форма работы. На первой же процесс-группе нашёл поддержку супервизора, затем на протяжении всего интенсива эту поддержку ощущал. Учитывая полное отсутствие знакомых в начале, она оказалась для меня очень важной. Среди семи участников четверо оказалось из моей группы, из-за этого много эмоций и напряжения переходили из основной группы, что существенно влияло на чувство моей безопасности.

Два слова про организацию. Мероприятие, на мой взгляд, было организовано очень хорошо. Лекции, группы, кофе-брейки, гостиница, обеды... всё вовремя и качественно.

После окончания интенсива прошло 4 дня. Я вернулся домой в Одессу, встретился с друзьями, пришёл после перерыва на работу. Возвратился в реальную жизнь, в ней я на многое реагирую эмоционально, включаюсь собственными переживаниями на истории окружающих, кажусь себе очень доверчивым. Живу...